ОЙ, АНДРІЮ, ДАРУЙ НАМ НАДІЮ

З давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

 Так, 12 грудня у читальному залі районної бібліотеки учні 10-Б класу Козівської ЗОШ №1 разом зі своїм класним керівником Л.Б. Павловською, вчителем світової літератури Л.В. Ткаченко, завучем школи Г.П. Пасемник відзначали зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія. Від нього віє чарівною староукраїнською стихією. З давніх-давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, це не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю.

 Ось і цього вечора учасники смакували варениками з сюрпризом, щоби дізнатися, яким буде їхнє майбутнє. Дівчата бажали знати у скільки років вийдуть заміж, яке ім’я нареченого, хто народиться першим: хлопчик чи дівчинка. А хлопці дізнавалися красивою чи роботящою буде їхня майбутня дружина.

 Закінчились Андріївські вечорниці смачною вечерею

«…і здається все пройшло.

Ні, так просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про Андріїв вечір спогад

В нашім серці буде жить».

МОВА – ДУША НАРОДУ

Учні 4-А класу Козівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 у читальному залі районної бібліотеки зібрали повен зал гостей.

Були присутні батьки, вчителі, друзі-однолітки та учні-старшокласники. Адже свято мови, яке вони підготували разом зі своїм класним керівником М.Б. Халупою возвеличувало наше українське слово, підсумовувало знання з рідної мови за чотири роки навчання.

 Учасники свята декламували вірші, які перепліталися з чудовими висловлюваннями про мову, її значенням в житті кожної людини.

Звучали милозвучно пісні виконані четвертокласниками та підготовлені вчителем музики Л.В. Гладчуком. А запальний український танець вдався на славу, бо дітки самі придумали і розучили його постановку. В ході свята були і конкурси, в яких змагалися команди «Знайки» і «Розумники». А це і конкурс капітанів, переставлянки, продовжити прислів’я, скласти вірш за першим рядком і римою та ін. З усіма завданнями діти справилися на відмінно. Звичайно ж, перемогла дружба.

 

Мама Марцишин Роксолани виконала вірш, наголосивши, що материнське слово найдорожче і його не слід забувати.

 

Оплески гостей, їх радісні обличчя були дарунком четвертокласникам, які подарували усім приємну годину відпочинку.