ІСТОРІЯ, ЩО ТВОРИТЬСЯ НА НАШИХ ОЧАХ

Вже минає рік з того часу, коли на майдані відбувалися події, які лягли в історію України кривавою сторінкою. Але вони закарбувалися в нашій пам’яті ще надовго. Згадуючи криваві сутички, заплаканих матерів, невтомних майданівців, знову стискається серце і на очі накочуються сльози. Надзвичайно важко було спостерігати за подіями вдома з екрану телевізора. Дуже хотілося стояти в одному ряді з майданівцями-героями, справжніми патріотами України.

Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людяності та гідності. Молоді хлопці – цвіт української нації без вагань віддали найдорожче, що в них було – життя.

Сьогодні знову триває боротьба за національну ідею України. Революція гідності стала початком пробудження народу. І тому вогонь, який вона запалила в серцях справжніх патріотів не згасне. І українці врешті отримають те, заради чого так довго триває боротьба – єдність, волю і свою власну незалежну Україну.

13 листопада 2014 року Петро Порошенко підписав указ про відзначення щорічно 21 листопада Днем Гідності та Свободи.

Ми, гуртківці Козівського БДЮТ, а також читачі районної бібліотеки для дітей разом зі своїми наставниками, керівником гуртка юних кореспондентів Павленчак В.В. та завідуючою дитячої бібліотеки Лазарчук І.Б. побували на екскурсії у місті Києві.

День напрочуд виявився погоднім, а маршрут дуже насиченим. Адже ми побували в історичних та культурних куточках нашої столиці.

Наша подорож почалася з найголовнішої і найкрасивішої вулиці Хрещатик. Ідучи до Площі Незалежності, де ще залишилися сліди кривавої зими, ми вихованці оглядали кожен куточок, а перед очима поставали жахливі картини подій минулого року. На тому місці, де зараз вулиця Героїв Небесної сотні мали  можливість подивитися в очі тих, хто загинув.  Фотографії, поруч з якими завжди лежать живі квіти і палають свічки пам’яті не залишають байдужими перехожих. Увагу хлопців привернули дерева вздовж вулиці, на яких залишилися сліди від куль снайперів. Далі ми вирушили на Банкову, де знаходиться Адміністрація Президента України. На жаль, ми не змогли побувати на цій території ближче у зв’язку з безпекою. Але нашу увагу привернула незвичайно оригінальна будівля. Це будинок з химерами, вироблений скульптурними прикрасами казкових істот.

Йдучи заздалегідь спланованим маршрутом, ми зупинилися біля Верховної Ради і Кабінету Міністрів України. Через дорогу виднівся Маріїнський парк, у якому споруджений пам’ятник Марії Заньковецькій і Лесі Українці. Пройшовши чималий шлях, ми вийшли на Європейську площу, піднялися на вулицю Грушевського, зупинилися біля Національної парламентської бібліотеки України, а також біля стадіону «Динамо» ім. В. Лобановського. Лазарчук Ірина Богданівна, котра була нашим екскурсоводом, в своїх розповідях завжди акцентувала увагу на козівських майданівцях. Так, ми дізналися, що біля будинку офіцерів Збройних сил України був ранений мешканець нашого селища Богдан Василик. Неподалік постраждав і Степан Андрійчук, котрий був затриманий і побитий беркутівцями. З  її слів ми зрозуміли, що наші земляки справжні патріоти, сильні й вольові люди, чуйні волонтери, котрі гідно вистояли Майдан, бо як і всі українці прагнули добра для України.

Згодом трохи відпочивши, наша мандрівка продовжилася до Михайлівського собору, де кожен помолився за щасливе майбутнє України та тих, хто загинув на Сході.

Спускаючись на фунікулері вниз, ми бачили краєвиди Дніпра та пройшлися Подолом – найдавнішою частиною міста.  Не оминули й Андріївський узвіз – історичну вулицю Києва, де досі панує атмосфера кінця ХІХ – початку ХХ століття. Біля Андріївської церкви встановлено популярний серед киян пам'ятник — Проні Прокопівні Сірковій та Свириду Петровичу Голохвастову, героям п'єси М. П. Старицького «За двома зайцями». 

Неперевершеним витвором мистецтва є Пейзажна алея – чудова зона відпочинку для дорослих і малечі.

Набравшись сил та позитиву від усього побаченого, ми повернулись на Хрещатик і приєдналися до акції «Напиши листа солдату».

Також відвідали Парк Вічної Слави, до складу якого входять Меморіал Вічної Слави з обеліском на могилі невідомого солдата та Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні.

А ще нас сильно зворушила та розчулила аж до сліз зустріч двох  незнайомих чоловіків у формі військовослужбовців, які, зустрівшись  на залізничному вокзалі, щиро привіталися гаслом «Слава Україні! Героям слава!», обнялися й почали розмову, як давні друзі.

Ось така цікава, захоплююча мандрівка була по місту Києву, яку організували  й провели для нас добрі наші наставники Ірина Богданівна та Віра Василівна.

Шкода, що час так швидко збіг і день, який ми будемо пам’ятати довго, минув.

Вже сьогодні у всіх куточках України люди будуть нагадувати собі початок Революції гідності, а в моїй пам’яті назавжди закарбується побачене в тих місцях, де насправді творилася історія.

Василина Легка,

вихованка гуртка БДЮТ