ВИЗНАЧНІ ПОСТАТІ ТЕРНОПІЛЛЯ: ЗІНОВІЙ ШТОКАЛКО

Рік 2020 на Тернопільщині проголосили Роком бандури. Приурочили присвяту 100-літтю від дня народження уродженця Бережан, видатного бандуриста, музичного теоретика та реставратора кобзарського епосу Зіновія Павловича  Штокалка.

Багато уродженців Тернопільщини стали відомими, переїхавши за кордон. До таких, безперечно, належить випускник Бережанської гімназії, лікар і бандурист, письменник і навіть художник Зіновій Штокалко.

Народився 25 травня 1920 року в с. Кальне, нині Козівського району, у сім’ї священика, отця Павла.

З ранніх років вивчав фольклор, записував пісні, думи й балади, цікавився музикою та медициною. Перший учитель гри на бандурі — Юхим Клевчуцький.

У 1939 році вступив до Львівського державного медичного інституту (нині — національний ім. Данила Галицького).

Під час навчання в інституті належав до тріо бандуристів. Уже тоді в репертуарі співака було чимало пісень у власній обробці, зокрема: «Стоїть дуб зелений», «Сіяв мужик гречку», «Ой, кряче, кряче…» та багато інших.

Підтримував зв’язок із волинською групою бандуристів, до складу якої входили К. Місевич, Д. Щербина, В. Гонта та ін. Збирав музичні матеріали, вивчав творчу спадщину композитора Ф. Колесси, бандуристів Г. Хоткевича, М. Кравченка.

Уже в 1941 році З. Штокалко виконував такі думи: «Втеча трьох братів із города Азова з турецької неволі», «Маруся Богуславка», «Козак Голота». Зберігся запис із 1953 року його найулюбленішої думи «Буря на Чорному морі».

Навчання в медичному інституті перервала війна. Німецька окупаційна влада заарештувала співака й заслала у в’язницю до Берліна. Живучи в таборі для переміщених осіб, займався громадською діяльністю.

У 1952 році переїхав до Америки, де працював лікарем.

Зіновій Штокалко обробив для бандури понад 300 пісень, балад і дум, записав на плівку 5 дум, 3 билини, багато пісень і танців.

У композиторській діяльності виявив себе митцем-експериментатором, митцем-новатором. Це стосується, насамперед, такого жанру, як билини.

Зіновій Штокалко робив усе для того, щоби його музична спадщина стала власністю українського народу. Левко Майстренко — музикознавець і близький друг композитора — власноручно передав копії його головних творів Павлові Вірському, керівникові Українського державного ансамблю народного танцю, деяким письменникам та культурним діячам, які їхали в Україну.

Помер З. Штокалко 28 червня 1968 року в Нью-Йорку (США) у розквіті своєї життєвої активності та музичної й літературної творчості.

Ім’я Зіновія Штокалка-Бережана за правом увічнено в пантеоні діячів української культури.

Штокалко З. Кобза. Збірка п’єс для бандури. Ред. А. Горняткевич. — Едмонтон; Київ: Канадський Інститут Українознавчих Студій; Таксон, 1997. — 359 с.

Штокалко Зіновій (1920—1968) відомий як визначний виконавець дум на бандурі, соліст і член управи Капели Бандуристів ім. Шевченка в Америці. Вивчав гру на бандурі у Юхима Клевчуцького в Бережанах та в Юрія Сінгалевича у Львові та деякий час був під впливом виконання харківського бандуриста Григорія Бажула.

Зібрав та опрацював понад 300 дум і балад, козацьких, стрілецьких, повстанських та інших пісень. Автор «Кобзарського підручника» , багатьох пісень і дум, історично-теоретичної праці про бандуру. Залишив звукозаписи козацьких та інших дум у супроводі бандури.

Матеріали Тернопільської обласної універсальної наукової  бібліотеки